Без відновлюваної енергетики українські виробники втратять ринок Європи

Українські урядовці можуть безкінечно розповідати, що «зелена» енергетика – непосильний тягар для нашої економіки, але менш як за три роки  ЄС запровадить транскордонний вуглецевий податок на товари, які імпортуються в Європу.

І всім тим, хто захоче мати торговельні відносини з Євросоюзом, доведеться приготувати на експортну продукцію енергетичні паспорти, де має бути відображено співвідношення використання енергії з альтернативних джерел та традиційних.

Планується, що спершу за тонну СО2 треба буде платити 32 євро, а далі ціна щороку зростатиме і дійде до 350 євро. Поки до кінця не ясно, як саме буде стягуватися цей податок. Але суть вже зрозуміла: якщо при виробництві продукції підприємство спалило достатньо викопного палива, викинувши в навколишнє середовище великий обсяг вуглекислого газу, то щоб привезти такий товар на європейський ринок, доведеться заплатити. 50% експорту України якраз припадає на ЄС.

«Роблячи зараз ставку на вугільну енергетику, Уряд копає глибоку яму нашим експортерам, – вважає гендиректор компанії Clear Energy Андрій Гріненко. – Адже українські вугільні ТЕС, які виробляють близько 40 % всієї  електроенергії, згідно зі звітом «Powering down coal» фінансового аналітичного центру Carbon Tracker,  є найбільш брудними та неефективними в світі. При цьому виробляють найдорожчу електроенергію. І за це платитимуть українські виробники».

Європа, яка дуже переймається питаннями зміни клімату, давно встановила суворі стандарти для своїх виробників. З 2005 року вони змушені купувати квоти на викиди парникових газів і конкурувати з іноземними виробниками, в яких нема таких обов’язків. Звісно, собівартість європейскої продукції значно вища, порівняно з товарами, виробленими в країнах, де уряди не переймаються екологією та глобальним потеплінням.

Ідея вуглецевого збору дуже популярна у європейської влади і місцевого бізнесу. По-перше, це покращить умови для їхніх виробників. По-друге, змусить інші країни теж розвивати альтернативну енергетику і зменшувати викиди.

«Ось тепер Україна опинилася перед вибором. Далі гнобити «зелених» і спалювати вугілля, сподіваючись на те, що за три роки наша продукція стане настільки конкурентоздатною, що легко впорається з додатковими фінансовими бар’єрами, – говорить Андрій Гріненко. – Або ж розвивати відновлювальну енергетику. Всі, хто бачить себе на ринку Європи повинні визначитися вже сьогодні».