Відмова від російського газу. Чи стануть вітер і сонце провідними джерелами енергії в ЄС?

Енергетична безпека Європи залишається ключовою проблемою, незважаючи на прогрес, досягнутий у відмові від імпорту російського газу. Протягом 2022 та 2023 років європейські країни значно збільшили свої потужності альтернативних джерел енергії, скоротили залежність від російського природного газу та перейшли до швидкого поповнення своїх газових сховищ.
Однак, актуальними залишаються питання про те, чи всіх підготовчих заходів буде достатньо, щоб зустріти наступні роки. Чи зможе Європа вирішити потенційні виклики, які може створити енергетичний ринок у 2024 році?

Наприклад, план REPowerEU націлений на додаткові 210 мільярдів євро інвестицій до 2027 року у відновлювані джерела енергії, водневу інфраструктуру, енергоефективність та імпорт скрапленого природного газу або СПГ. Згідно з пропозицією, країни-члени мають диверсифікувати свої постачання СПГ та імпорт газу трубопроводами від інших постачальників. Вони також мають збільшити виробництво та імпорт біометану і відновлюваного водню. План також спрямований на підвищення енергоефективності в житлових, комерційних і промислових будівлях і прискорення впровадження проектів з відновлюваних джерел енергії.

Як план розвиватиме ринок ВДЕ?

Розвиток сонячної енергії становить основну частину плану. Головна частина інвестицій – 210 мільярдів євро буде виділена на відновлювані джерел енергії, з яких 86 мільярдів євро буде виділено на сонячну та вітрову енергію, а 27 мільярдів євро буде витрачено на водневу інфраструктуру. Пропозиція має на меті подвоїти нещодавно встановлену сонячну фотоелектричну потужність ЄС до понад 320 ГВт до 2025 року та майже 600 ГВт до 2030 року.

План також намагається вирішити складну проблему отримання дозволів на проекти вітрової та сонячної енергетики, яка була перепоною на шляху розвитку відновлюваної енергетики в ЄС. У робочому документі, що стосується процесу отримання дозволів, Комісія повідомила, що не зважаючи на те, що час, який потрібний для надання дозволу різниться в країнах-членах ЄС, офшорні вітрові проекти можуть тривати до 10 років, берегові вітрові установки – від трьох до дев’яти років, а проекти сонячної енергетики – від одного до більше років. Комісія пропонує державам-членам підтримку для прискорення процесу отримання дозволів.

Постійні інвестиції ЄС у відновлювані джерела енергії зменшать викиди вуглекислого газу, призведуть до чистішого повітря, покращать стан здоров’я, покращать енергетичну стабільність і обмежать здатність Путіна фінансувати війну.

А що Україна?

Сьогодні Україна значною мірою залежить від викопного палива, на яке у 2020 році припадало близько 70% первинної енергетики. Російське вторгнення призвело до окупації (Запорізької АЕС і близько 44% загальних теплових потужностей) та знищення критичної енергетичної інфраструктури, що спричинило різке скорочення загального постачання енергії, тоді як попит на електроенергію впав на 40% ще до жовтня 2022 року.

З огляду на високий невикористаний потенціал у країні, біоенергетика, гідроенергетика, сонячна та вітрова генерація можуть стати будівельними блоками майбутньої енергетичної системи України, сприяючи майже 80% загального виробництва енергії до 2050 року. За умови реалізації ключових стратегій та інвестицій на місці та доповнені ядерною енергією відновлювані джерела енергії можуть підштовхнути Україну до вуглецево-нейтрального майбутнього. Це основні висновки сценаріїв шляху, розроблених ЄЕК ООН на основі інструментарію ЄЕК ООН щодо вуглецевої нейтральності, опублікованого напередодні Конференції з відновлення України (Лондон, 21-22 червня).
Цей звіт має на меті слугувати дорожньою картою для політиків і зацікавлених сторін, надаючи розуміння та рекомендації щодо енергетичного переходу України.

Зменшення залежності від викопного палива та підвищення енергетичної безпеки
Досягнення вуглецевої нейтральності вимагатиме радикальних перетворень, включаючи поступову відмову від викопного палива, значне підвищення енергоефективності та використання сучасної біоенергетики.

Енергоємність української економіки в три – чотири рази вища, ніж у Європейському Союзі, що зумовлено високим попитом на опалення житлових будинків, промисловою структурою, і енергоємною промисловістю. Застосовуючи підвищення енергоефективності та електрифікацію, Україна може сповільнити зростання попиту на енергію та досягти значного зниження енергоємності до 60% у 2050 році.

Зусилля з декарбонізації в усіх секторах будуть важливими для зменшення залежності від викопного палива. За попередніми підрахунками, потенціал зниження залежності від викопного палива такий: на 93% у транспортному секторі, на 97% у промисловому секторі та майже на 100% у будівництві до 2050 року. Масштабна декарбонізація може призвести до подвоєння попиту на електроенергію.
Крім того, перехід до вуглецево-нейтральної енергетичної системи підвищить стійкість і незалежність енергетичної системи України, що зробить країну самозабезпеченою з точки зору первинної енергії. Така трансформація не лише сприятиме енергетичній безпеці, а й пом’якшить вплив регіональних та глобальних енергетичних криз на Україну.

Потрібні великі інвестиції

Реалізація цих амбітних цілей потребуватиме збільшення щорічних інвестицій на 30 мільярдів євро на рік, або приблизно на 15% ВВП до 2050 року в різних секторах, включаючи транспорт, житлові будинки, промисловість, виробництво електроенергії та відновлювані джерела енергії. Інвестиції в енергетику повинні сягнути 9,5 мільярдів євро на рік з додатковими інвестиціями в енергетичну інфраструктуру (наприклад, електромережі, теплові мережі, газопроводи).

Пріоритетність інвестицій у чисті та ефективні пристрої для кінцевих користувачів разом із потроєнням інвестицій у виробництво електроенергії, зокрема в батареї, біоенергетику, вітрові та сонячні технології, буде критично важливим для досягнення вуглецевої нейтральності.
Такий прогноз побудований за умов, що всі окуповані території будуть відновлені, а захоплені та пошкоджені виробничі потужності повертаються та відновлюються до 2025 року.