Інфоцентр

Законопроєкт №3658 як шанс для “зеленої” енергетики України

Криза принесла чимало проблем, однак змусила тверезо подивитись на ситуацію, дала шанс вибудувати стабільну та ефективну систему. Весь цивілізований світ ухвалив рішення йти «зеленим» шляхом.

Цього тижня Верховна Рада може поставити крапку у довготривалих перемовинах між інвесторами у ВДЕ та Урядом щодо зниження «зелених» тарифів. І водночас – почати нову сторінку для цієї галузі в Україні.15 червня до Парламенту надійшов урядовий законопроєкт (https://www.epravda.com.ua/news/2020/06/16/661881/), розроблений на основі підписаного раніше з виробниками Меморандуму (https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2020/06/11/661622/). 3 липня Верховна Рада підтримала його ухвалення (https://www.unian.ua/economics/energetics/zeleniy-tarif-rada-pidtrimala-znizhennya-tarifu-v-pershomu-chitanni-novini-sogodni-11061452.html) в першому читанні і за основу.

Ключове у законопроєкті №3658 (https://bit.ly/2YsJga4) про зміну умов підтримки виробництва електроенергії з альтернативних джерел:

– зменшення «зелених» тарифів для СЕС та ВЕС. Залежно від потужності та дати введення в експлуатацію – від 2,5% до 60%.

– запровадження відповідальності за небаланси: 100% із 1 січня 2022 року для СЕС та ВЕС потужністю понад 1 МВт. Для ВДЕ потужністю менше 1 МВт відповідальність з 2021 року настає в обсязі 10% і щорічно, до 2030 року, збільшується на 10%.

– надання державних гарантій щодо незмінності надалі умов підтримки виробників електроенергії з «зеленим» тарифом.

– вдосконалення процедури організації і проведення «зелених» аукціонів, зокрема, проведення аукціонів за окремими видами альтернативних джерел енергії.

Можна довго говорити і дискутувати про причини кризи. Так чи інакше, компроміс став єдиним шансом на її подолання та уникнення масових судових позовів від інвесторів. Але, як кажуть у народі, немає злого, щоб на добре не вийшло.

Ця криза і цей закон створили можливість для якісних змін як у галузі ВДЕ зокрема, так і на новому ринку електроенергії у цілому. Проблеми були, і чимало з них зіграли вирішальну роль у тому, щоб ми опинились у ситуації, в якій опинились.

Візьмемо затверджений Урядом і узгоджений з Енергетичним співтовариством Національний план дій з відновлюваної енергетики (https://saee.gov.ua/uk/documents/400). Згідно із ним, до кінця 2020 року передбачалось встановлення СЕС потужністю до 2 300 МВт. Але на кінець першого кварталу 2020 року ми мали вже 5576,3 МВт. На противагу цьому, встановлена потужність вітроелектростанцій має бути на рівні 2280 МВт, у нас же наразі – 1200 МВт.

Якщо говорити про біомасу та біогаз, то тут відставання ще більше: сумарна потужність мала становити 950 МВт, а є лише 177,1 МВт. При цьому потенціал галузі колосальний – вона здатна збільшитися у 250 разів.

Якщо вирівняти цей перекіс, ситуація вже значно покращиться. Не лише через балансування потужностей за різними джерелами альтернативної енергії. А й тому, що станції на біомасі та біогазі мають низку суттєвих переваг.

– виробництво енергії ними стабільне і не потребує витрат на балансування. Понад те, вони самі можуть виступати у якості балансуючих потужностей як або замість ТЕС/ТЕЦ на вугіллі чи мазуті.

– високий рівень зайнятості працівників на одиницю встановленої потужності. 1 млн дол. інвестицій створює 20 робочих місць;

– їхня робота має мультиплікативний ефект, бо вони використовують місцеву сировину, закуповують паливо в Україні, залучають транспортний сектор, сплачують податки у місцеві бюджети. Жодної копійки не йде за кордон.

Окремо варто наголосити на екологічній доданій вартості біоенергетики. Завдяки таким підприємствам:

– знижується ризик масштабних лісових пожеж, оскільки електростанції на твердій біомасі спалюють лісосічні відходи;

– знижується ризик виникнення пожеж на полігонах твердих побутових відходів на кшталт трагедії, що сталась на Грибовицькому сміттєзвалищі піді Львовом у 2016 році;

– не накопичуються і не потрапляють у ґрунт відходи тваринного походження (гній, послід), погіршуючи санітарно-епідемічну ситуацію та збільшуючи викиди парникових газів.

Водночас у 2019 році 61% виплат за «зеленим» тарифом отримали сонячні електростанції — на станції на біомасі та біогазі припало лише 7% виплат. «Зелений» тариф для біомаси і біогазу становить 12 євроцентів за 1 КВт*год. Крім того, що це не найвищий тариф у Європі, він ще й є одним із найнижчих.

При цьому, коли фінансовий стан ДП «Гарантований покупець» став критичним, виплати здійснювалися усім однакові, на рівні 5%. Хоча паливно-сировинна складова біоенергетичних проєктів сягає 60% – інакше б того самого мультиплікативного ефекту не було. А біоенергетичні підприємства не можуть чекати завершення 2021 року, аби отримати усі заборговані виплати за «зеленим» тарифом. Нагадаю, сума чимала – загалом вона зараз становить 15 млрд грн.

Тому цей закон дозволить не лише зберегти біоенергетичні підприємства – а вони зараз на межі зупинки через заборгованість із виплат за «зеленим» тарифом – а й дати їм новий стимул для розвитку. Аби вже у найближчі роки ми досягнули того, що повинні були мати вже у 2020 році – сумарних 950 МВт біомасових та біогазових потужностей.

Для цього треба зробити лише одне: внести одну поправку до другого читання законопроєкту, і викласти її так: «…на період до завершення, з урахуванням положень цього Закону, проведення «Гарантованим покупцем» в повному обсязі розрахунків, оплата відпущеної електричної енергії, виробленої на об’єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії з використанням біомаси і біогазу, враховуючи значну паливно-сировинну складову, соціальні та екологічні завдання і наслідки їх діяльності, не може бути меншою 60 відсотків суми, яка підлягає оплаті у відповідному розрахунковому періоді (місяці), включаючи оплату заборгованості, що виникла у періоди до набрання чинності цим Законом».

Разом з болючим, але необхідним зниженням тарифів, що, за прогнозами Уряду, зекономлять державі 6 млрд гривень на рік, ці заходи вже значно збалансують ринок.

Криза також змусила – це відображено в законопроєкті – повернутися до питання «зелених» аукціонів, які мали запрацювати ще у квітні (https://www.gpee.com.ua/main/news?id=299). Крім того, там більш детально прописуються умови їх проведення і розширюються їхні можливості. Тож, з урахуванням запровадження граничних цін, проблеми із виплатами «зелених» тарифів мають лишитись у минулому.

Нещодавно також був ухвалений закон про «зелені» облігації (https://bit.ly/2zV87Ke) – ще один інструмент залучення інвестицій у будь-які проєкти екологічного спрямування. Зокрема, енергоефективні, енергетичні, транспортні, з управління відходами.

Ця криза принесла чимало проблем виробникам ВДЕ, сфері енергетики і Уряду. Але водночас змусила тверезо подивитись на ситуацію і дала шанс вибудувати дійсно стабільну та ефективну систему. Адже весь цивілізований світ ухвалив рішення йти «зеленим» шляхом. Так само його підтримав і Уряд України. Енергетичний перехід до 2050 року задекларував і український Уряд (https://menr.gov.ua/news/34424.html).

Вже наступного тижня Рада йде на канікули. Тому сподіваємось, що на цьому законопроєкт №3658 буде ухвалений у другому читанні та в цілому, і ми почнемо нову яскраву сторінку «зеленої» генерації в Україні. В тому числі – і біоенергетичної. До осені ні ми, ні країна чекати не можемо.

Матеріал взято з LIGA.net